Так вважають учасники конференції “Енергетика України: стратегії відновлення та розвитку”, організованої і проведеної 16 вересня аналітичним центром We Build Ukraine. У фокусі обговорення були потреби гравців, дискусії щодо того, що стимулює або стримує інвестиції та чи готовий ринок до повної інтеграції з ЄС “в один день”, аби закласти фундамент прозорої, конкурентної й орієнтованої на економічний розвиток енергетичної політики.
У своєму вступному слові Посол Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова наголосила, що швидка синхронізація мереж України та Молдови з континентальною Європою стала символом трансформації, а наступний етап — відновлення, децентралізація та інтеграція ринків, має забезпечити стійкість і притік інвестицій у український енергоринок.
“У перші дні повномасштабної агресії ми спільно працювали над синхронізацією української та молдовської мереж із континентальною Європою — це не сталося само собою, але стало переломним кроком. Сьогодні наші зусилля зосереджені на відновленні та стійкості енергосистеми, що ми координуємо з США та іншими партнерами, вже мобілізувавши понад $3 млрд підтримки. Паралельно просуваємо три ключові напрями — реформи й лібералізацію, інтеграцію ринків та інвестиції, зокрема гарантійні інструменти для приватного сектору і підтримку “зелених” проєктів”,
Вона додала, що восени очікуються конкретні законодавчі кроки, водночас, ЄС продовжуватиме інвестувати у державний сектор — зокрема кредити на закупівлю газу для “Нафтогазу” та підтримку НЕК “Укренерго” й обленерго, і стимулюватиме розподілену генерацію, відновлювану енергетику та проєкти з накопичення енергії, аби сформувати стійкий, інтегрований і ліквідний ринок, здатний витримати подальші атаки та залучати інвестиції.
За словами керівника аналітичного центру We Build Ukraine Олександра Кубракова, енергетичний ринок є ключовим для всієї економіки: високі ціни гальмують виробництво та можуть призвести до закриття підприємств, низькі — стимулюють розвиток, тож політика має враховувати повну взаємозалежність секторів на тлі триваючих атак на інфраструктуру.
“Ринок енергетики — один з найважливіших, бо впливає на кожну галузь економіки. Попри удари по інфраструктурі, завдяки підтримці Єврокомісії ми бачимо реальні інвестиції у “зелену” енергетику: у пайплайні вже майже 4 ГВт лише у вітрі, а домогосподарства та МСБ додали близько 1,5 ГВт розподіленої сонячної генерації”,
Водночас, старший експерт BCG у Центральній та Східній Європі Балінт Сілхаві підкреслив, що війна радикально змінила структуру попиту та пропозиції на енергію, тож найближчі 15–20 років Україна, ймовірно, залишатиметься імпортером; повернення до статусу експортера можливе після 2040 року за умови масштабного оновлення генерації, децентралізації системи та прискореної електрифікації економіки. Енергетика, за його словами, може й не бути найпродуктивнішим сектором, але саме вона тримає всю економіку.
“Наше бачення — швидка електрифікація (частка електроенергії близько 30% до 2040 року), базою залишається атом, стрімко зростають вітер і сонце, а децентралізація підсилює безпеку. Щоб реалізувати цей сценарій, Україні потрібно орієнтовно 200 млрд євро інвестицій до 2040 року у нові та модернізовані потужності, мережі й газовий сегмент — переважно від міжнародних фінансових інституцій і приватного капіталу”,
Експерт вважає, що зростання електроспоживання супроводжуватиметься скороченням використання газу та вугілля, зменшенням залежності від ЗПГ і розбудовою гнучких балансувальних потужностей. Водночас, конкурентоспроможність забезпечить диверсифікований портфель джерел, прозорі правила для інвесторів і планомірне використання газу в економіці — так Україна зможе стати одним із ключових гравців європейського енергоринку.
Модераторка заходу, енергетична експертка Вікторія Войцицька зауважила, що зараз українська енергетика стикається з критичною ситуацією, де будь-яке зволікання з реформами загрожує економічній та державній безпеці. Попри постійні атаки та брак інвестицій, енергетичний сектор України має значний потенціал для відновлення та інтеграції в європейські енергетичні ринки.
“Щоб досягти цього, необхідно терміново вжити рішучих заходів: забезпечити справжню незалежність енергетичного регулятора; лібералізувати ринки; забезпечити стабільність, прозорість та прогнозованість правил. Ці зміни є ключовими для відновлення країни та наближення до ЄС, що робить їх не просто питанням енергетичного сектору, а фундаментальною основою для посилення держави”
Ринок газу та тепла – якою має бути стратегія їх розвитку
На думку виконавчого директора Асоціації міст України Олександра Слобожана, борги підприємств тепло- та водопостачання за електроенергію виникли через економічно необґрунтовані тарифи та відсутність компенсації різниці в тарифах з державного бюджету, адже офіційно підтверджена заборгованість цим підприємствам вже понад 67 млрд грн. Така ситуація створює ризик зупинки теплокомуненерго й водоканалів в разі відключення електроенергії, а отже — реальну загрозу залишитися мешканцям громад без тепла та води.
“Якщо не закрити різницю в тарифах, ми ризикуємо увійти в опалювальний сезон без тепла і без води. Ми пропонуємо “Нафтогазу” вирішити цю проблему без живих коштів, провести кліринг 45 млрд грн, щоб “розморозити” систему, адже у проєкті держбюджету субвенція на різницю в тарифах і джерела її покриття відсутні.
Неприпустимо також дозволяти відключення водоканалів в разі наявності спірної заборгованості, що розглядається судом без рішення суду — це може призвести до припинення водопостачання й теплопостачання”, – наголосив він.
Співзасновник інвестиційної компанії «Еней» Андрій Коболєв зауважує, що традиційні поклади газу вже поступово вичерпуються – залишаються менші або глибші родовища, або родовища з меншою прохідною здатністю колекторів. Він додає, що можна короткотерміново прискорити віддачу від існуючого традиційного родовища, пробуривши кілька додаткових свердловин, втім вважає це хибною стратегією.
«Це збільшить видобуток на короткому проміжку часу. Але з точки зору вилучення газу та нафти ви робите ведмежу послугу майбутньому компанії й Україні, тому що ці свердловини насправді не потрібні»
Андрій Коболєв підкреслив, що існує потреба рухатися до нетрадиційних ресурсів. Для видобутку ресурсів економічно доцільним способом потрібно йти в тайт-газ і в море.
«Тайт-газ – це перспективний напрямок для країни. І це перспективний напрямок для приватних компаній також. Один з ключових елементів нашої стратегії – залучення технологічних партнерів, передусім американських видобувних компаній, для створення партнерства з державою і державними підприємствами для розвитку цього напрямку»
За словами CEO групи Smart Energy Олексія Заєця, 2025 рік став найважчим для газовидобувної галузі через безпрецедентні атаки. Аби впевнено пройти зиму, поряд із імпортом газу критично важливо відновити стабільний видобуток на сході України, зважаючи на мережеві обмеження, а також забезпечити галузі ресурси — гроші, час і людей.
“До війни ми щодоби видобували понад 1 млн м³, нині — близько 100 тис. м³. Через недосконалу санкційну політику два наші виробничі активи зупинені — це мінус приблизно 270 тис. м³ на добу і близько 90 млн м³ втрат за опалювальний сезон. Нам потрібні три речі: безпека видобутку, стабільні та передбачувані правила і оподаткування, а також можливість реалізовувати газ за ринковими правилами й цінами”,
На його думку, без політичної волі розв’язати “санкційний вузол” та гарантувати стабільність правил капітальні інвестиції будуть скорочуватися (інвестпрограма зменшена з 3,2 млрд до 200 млн грн), тоді як збереження газовидобувної галузі — ключова передумова майбутнього відновлення промислового потенціалу країни.
Виконавчий директор ДТЕК Нафтогаз Євгеній Бондаренко вважає, що головний виклик зими — 100% покриття попиту на тлі ударів по інфраструктурі; відповіддю мають стати безпека робіт і активні інвестиції в технології, розвідку та буріння. Україна має одні з найбільших у Європі запасів газу (після Норвегії), тож саме нарощування власного видобутку здатне покращити імпортно-експортний баланс: від початку війни, без урахування цьогорічних інвестицій, компанія вклала понад 12 млрд грн у нові свердловини (понад 60% — пошукове буріння) і, як найбільший приватний видобувник (40–45% приватного сегмента, близько 10% видобутку країни), утримує виробництво.
“У лютому й березні ми теж пережили удари по інфраструктурі — тому безпека критична. Але попри війну галузь має робити свою справу — видобувати: інвестувати в буріння, пошук і інфраструктуру, розвивати партнерства з приватними та державними компаніями, у тому числі за СРП.
Щоб прийшли іноземні гравці, країні потрібні прості інструменти для репатріації дивідендів або частки продукції — тоді кошти інвесторів стануть реальністю ”,
Водночас, директор Торгового дому SOCAR Андрій Бичков розповів, що 2017–2021 роках компанія постачала в Україну майже 1 млрд м³ газу щороку й однією з перших організувала імпорт американського газу через польські порти, на практиці довівши, що енергетична незалежність від росії ґрунтується на диверсифікації, а не на заміні однієї залежності іншою.
Він наголосив, що стратегія України має поєднувати імпорт із різних напрямків та активно нарощувати власний видобуток зі створенням зрозумілих механізмів для приходу глобальних інвесторів. SOCAR — одна з небагатьох міжнародних енергетичних компаній, що залишилась у країні, готова інвестувати й бути партнером, аби Україна вийшла на траєкторію енергетичної автономії та, за амбітного плану, стала чистим експортером.
За словами генерального директора УКАБ Олега Хоменка, хоча агросектор є міноритарним споживачем газу, окремі ланки роблять його критично чутливим: сушіння зерна потребує близько 10 м³ газу на тонну (лише кукурудза — орієнтовно 300 млн м³), у собівартості цукру газ сягає ≈50%, а у добрив — до 80%. Відтак, сумарне споживання агросектору — близько 1 млрд м³ на рік. На тлі цінових коливань та ризиків дефіциту газу, компанії вимушені інвестувати у енергоефективність та диверсифікацію джерел енергії, розвивати біогазову генерацію, працювати з біомасою з метою забезпечення енергонезалежності кожного виробничого юніта, аби у майбутньому зберегти прибутковість та конкурентоспроможність вирощеного урожаю на світовому ринку.
“Ми не такі газоємні, як важка промисловість, але саме газ визначає конкурентність агропродукції: ~10 м³ на тонну сушіння зерна, до 50% газу в собівартості цукру і до 80% — у добрив. Загалом агросектор споживає близько 1 млрд м³ на рік. Без доступного ресурсу ризикуємо урожаєм, тому наша відповідь — перехід на інвестиції в енергоефективність використання доступної біомаси, виробництво біогазу”,
Що необхідно для покращення інвестиційного клімату ринку електроенергії
За словами співзасновника “Неджен” і ексголови правління “Укренерго” Володимира Кудрицького, Україна разом із країнами Центральної та Східної Європи перебуває у “зоні високих цін” на електроенергію, бо маржинальну ціну визначає теплова генерація. Тому реальне здешевлення можливе лише через зміну енергоміксу — поступову заміну радянської теплової генерації комбінацією ВДЕ, систем накопичення та інших гнучких потужностей.
“Ми на ринку вже не продаємо кіловат-години — ми продаємо послугу, тобто потрібний клієнту графік. Справжнє зниження ціни дадуть не гасла, а зміна міксу: витіснення теплової генерації за рахунок сонця, вітру та батарей, попри численні публічні анонси й дискусії маємо лише трохи більше 300 МВт діючих систем накопичення енергії. Моя оцінка — на структурні зміни потрібно 4–5 років”,
Він додав, що інституційні хиби — ПСО для “Енергоатома” і “Укргідроенерго”, прайс-кепи та регуляторні невідповідності — спотворюють ціноутворення, а їх “лікування” дасть орієнтовно 10–15% потенціалу здешевлення. Що ж до повноцінного ринкового об’єднання з країнами Центральної та Східної Європи необхідно прибрати ці бар’єри, паралельно оновлюючи енергомікс. Однак, основною регуляторною проблемою він називає відсутність незалежності регулятора як інституції
Президент “Укрметалургпрому” Олександр Каленков зазначив, що інвестиційна привабливість ринку електроенергії напряму залежить від споживача: до війни ГМК споживала до 58% промислової електрики, а нині високі ціни в Україні (у серпні — близько 111 €/МВт·год проти ~93 €/МВт·год у країнах ЦСЄ) та обмеження імпорту через недостатню пропускну спроможність перетинів підривають конкурентоспроможність. Для енергоємних виробництв це критично: частка електроенергії в собівартості феросплавів сягає 40–60%, а в “АрселорМіттал Кривий Ріг” зросла приблизно з 7% до 20%.
“Ми не просимо преференцій — ми просимо ринок: доступ до імпорту, довгострокові договори на перетин і з “Енергоатомом”, прозору та професійну роботу НКРЕКП із перевіркою собівартості. Як у ЄС, частина “зеленої” надбавки має повертатися енергоємним споживачам — інакше штрафи на сотні тисяч гривень не компенсують втрати, а ризик зупинок у таких компаній, як “АрселорМіттал Кривий Ріг”, запустить доміно від “Укрзалізниці” до місцевих бюджетів”,
Він переконаний — держава має забезпечити прогнозованість і справедливість: збільшити та ефективно розподіляти міждержавні перетини, стимулювати довгострокові контракти, розглянути механізми повернення частини платежів за ВДЕ енергоємним експортерам та посилити інституційну незалежність НКРЕКП — це, зауважив Каленков, втримує попит, дає чіткі сигнали інвесторам і стабілізує ринок генерації.
Операційний директор ДТЕК Енерго Дмитро Єгудін наголосив, що українська енергетика переживає безпрецедентні випробування — масовані атаки, руйнування потужностей і втрати серед людей. З початку повномасштабного вторгнення теплоелектростанції компанії зазнали понад 200 ударів, унаслідок яких на літо минулого року було знищено або пошкоджено 90% генеруючих потужностей.
Попри це, ДТЕК Енерго не лише відновлює енергосистему, а й інвестує у майбутнє. У 2022–2024 роках компанія спрямувала майже 28 млрд грн у ремонти ТЕС та вуглевидобуток, доводячи, що здатна забезпечувати стійкість навіть у найскладніших умовах.
Єгудін підкреслив: трансформація енергетики має відбуватися поетапно, щоб уникнути цінових шоків для споживачів. «Наше завдання — тримати стійкість сьогодні і закладати основу для модернізації та інтеграції з Європою», — зазначив він. Наразі для ДТЕК Енерго пріоритетом залишається відновлення потужностей. Але компанія бачить перспективи поступового переходу від вугілля до сучасних парогазових станцій, розвитку систем накопичення енергії довгої дії – в середньостроковій перспективі та дослідження технологій SMR (малих модульних реакторів) для заміщення вугільних блоків – в рамках довгострокової стратегії.
На думку керівника Київського Офісу Секретаріату Енергетичного Співтовариства Олексія Оржеля, розвиток ринку електроенергії та поява нових споживачів — від металургії до дата-центрів і електротранспорту, потребують нової розподіленої генерації й швидкої інтеграції з європейським ринком через ринкове об’єднання та розбудову міждержавних мереж.
“Наш реалістичний шлях — приєднання до європейського ринку електроенергії. Для цього маємо до кінця року ухвалити “Electricity Integration Package”, посилити незалежність регулятора та спростити приєднання нових потужностей. Однак, йдеться не про процес перемовин, як імплементувати європейський енергетичне законодавство для об’єднання ринків, йдеться передусім про те, що законодавство має повністю відповідати європейським правилам, а це та, з рештою об’єднання ринків, відкриє ліквідність євро ринків, довгі PPA та інвестиції. Це дасть змогу будувати мережі й генерацію уже зараз, навіть у складних умовах війни”,
