Так вважають учасники обговорення «Фінансування фронту: Сталі моделі для оборонної промисловості України», організованого аналітичним центром We build Ukraine та «ФРУ Дефенс» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
Потенціал високий, але правильної реалізації
Засновник The Fourth Law Ярослав Ажнюк запропонував дивитися на український DefenseTech як на стратегічну перевагу, яку потрібно конвертувати у довгостроковий капітал — людський, інституційний і промисловий. Він наголосив — Україна унікальна тим, що має реальний досвід сучасної війни, тому може стати серйозним гравцем, який впродовж десятиліть забезпечуватиме не лише свою обороноздатність, а і всього вільного світу.
«Однак, щоб цей потенціал реалізувався, потрібні структурні реформи у взаємодії держави з сектором, які відкриють потоки глобального капіталу — як фінансового, так і людського — до України»
Учасники дискусії окремо підкреслили: українська перевага в дронах — не ознака відсутності капіталу для інших видів озброєння, а радше прояв іншого підходу до інновацій. Керівниця відділу розвитку SkyFall Олена Душенок згадала, як у розмові з європейськими партнерами почула тезу, що «українці воюють дронами, бо в них немає грошей». Але на її переконання, реальність інша.
«Українці воюють дронами, тому що в нас є талановиті інженери, у нас є розуміння, у нас є візія. Але у війні технологій важливо не розслаблятися: кожні три місяці треба робити реліз нового озброєння, а Україні — тримати фокус на боротьбі із зовнішнім ворогом, не, умовно, шукати зраду всередині країни»
Про масштаби і масштабування сектору та проблему недовантаження виробництва говорив керівник ФРУ «Дефенс» Ігор Фоменко. За його словами, до 2022 року в Україні було близько 300 підприємств ОПК, а нині 900 тільки в реєстрах Міноборони та більше 2500 команд у реєстрах стартапів. Кількість зайнятих у галузі, за його оцінкою, зросла з приблизно 80 тисяч до понад 300 тисяч людей, а виробничі спроможності — до близько $35 млрд.
«Проблема в іншому: середнє завантаження виробництва складає близько 40%, і це виштовхує підприємства з ринку або змушує бізнес звужуватися, що небезпечно для обороноздатності України і ЄС»
Інвестиції, що потребують роз’яснень
На окремій ролі іноземного капіталу в Україні наполягає Co-founder & CEO MITS Capital Перрі Бойл. За його словами, інвестори заходять у сектор, аби допомогти витіснити Росію з України й зменшити ризики для прифронтових європейських держав. Але, додав він, для інвесторів критично важливі зрозумілі правила та сигнали держави.
«Навіть я іноді не маю чіткого розуміння як ці кошти будуть доходити, до виробників. І ясні меседжі від українського уряду — це було б дуже цінні. Так, ЄС потрібні українські рішення й український досвід, адже стримування Росії — питання тривалої безпеки. Але зараз і від Уряду потрібне чіткі пояснення і гарантії»
У свою чергу Ярослав Ажнюк підкреслив: на рівні держави вже озвучені дані щодо фінансування у DefenseTech з початку повномасштабного вторгнення. Йдеться про інвестиції у близько $120 млн. Але в масштабі світового ринку це зовсім небагато — особливо для R&D та фундаментальних напрямів на кшталт ШІ чи ракетних технологій.
«Західні інвестори з пересторогою дивляться на компанії, для яких основним замовником є українське Міноборони: у разі перемир’я вони бояться різкого падіння доходів. Водночас, світ входить у величезний цикл переозброєння на десятиліття вперед, і саме це має змінювати ставлення до інвестицій у DefenseTech»
Експорт, залежний від підходів щодо інтелектуальної власності
Всі ці перспективні ввідні мають сенс для України за умови подолання бар’єрів — непрозорого підходу до експорту українських озброєнь та до вирішення питань інтелектуальної власності між Україною і країнами-партнерами, через що люди і капітал йдуть у компанії інших держав.
Олена Душенок зі свого боку описала, як іноземні компанії, попри бюджети, часто приїжджають в Україну з рішеннями, які абсолютно не працюють без доступу до реального поля бою. Вона навела приклади партнерств, де іноземні розробники інтегрують рішення в українські платформи, аби отримати доказову ефективність: якщо технологія працює на фронті, її легше просувати на глобальний ринок.
«Однак є бюрократичні та регуляторні пастки по обидва боки: українському виробнику потрібно проходити процедури ДСЕК, а іноземні структури нерідко діють за регуляторкою мирних часів, де погодження можуть тривати місяці й навіть рік»
Перрі Бойл наголосив, що для стійкості сектору Україні потрібні міжнародні доходи та інструменти зниження інвестиційного ризику. Він навів приклад роботи з данськими партнерами, які мають кошти й розуміють загрозу, але не мають достатньої оборонної промисловості, і тому готові підтримувати консолідацію виробництва в Україні. Але, на думку, варто звернути увагу на «домашню роботу» держави: за його словами, Україна не може гарантувати ні довгострокові контракти, ні експорт надлишкової продукції, ні вивід дивідендів і саме тому ми маємо сформувати привабливий інвестиційний клімат всередині країни.
«Нинішні 40% завантаження — не через відсутність потреби на фронті, а через нестачу фінансового ресурсу, і що експорт може бути інструментом збереження галузі, але на сьогодні все треба для сил безпеки й оборони»
Головане — без зверхнього ставлення по партнів
На думку співзасновника MITS Capital Антона Мельника, важливе і питання щодо пріоритетів для Міністерства оборони у «вікно можливостей», зокрема щодо експорту та подальшого розвитку екосистеми. Водночас, на думку Ажнюка, не слід «самозаспокоюватись» та ставитись до партнерів зверхньо — через те, що Україна вже має колосальні досягнення у розвитку DefenseTech, які перевірені у практичній площині.
«Важливо не думати, що ми маємо перевагу через те, у нас є практичний досвід, а у них — ні. Тут важлива швидше терміновість рішень. Є низка сигналів, які мають сприйматися як попередження: зокрема, обмежувальні рішення щодо компонентів у США, а також плани іноземних виробників запускати масове виробництво аналогів відомих ударних БПЛА»
На його думку, без швидких змін Україна ризикує втратити шанс стати «Флоренцією defense-tech» — шанс, який у цій сфері визначить Україну як державу на століття. Серед необхідних кроків він назвав прозорі інструменти корпоративного структурування, спрощення дозволів та експорту, а також активне позиціонування України у світі як місця для інвестицій у оборонні інновації.
Натомість, Олена Душенок зробила акцент на взаємодії з міжнародними партнерами та на включенні українських компаній і кластерів у програми допомоги та фінансування: якщо у світі створюється якийсь проект у цій сфері, важливо до нього українців. Вона навела приклад роботи з командою в штаб-квартирі НАТО, де українська сторона допомагала правильно верифікувати ідею та змінити підхід.
«Водночас, українські компанії нині більш відкриті до інтеграцій, спільних R&D і потенційних JV, а також допускають моделі часткового релокейту виробництва за кордон із наймом місцевих працівників і сплатою податків — як компроміс, що враховує інтереси партнерів»
Перрі Бойл окремо згадав ефективність використання наявних коштів, більш глибоку інтеграцію з партнерами через двосторонню торгівлю та включення України в їхні ланцюги постачання. Він також наголосив на потребі сильнішої комунікації в Європі та США, аби там краще розуміли наслідки російської агресії та цінність уроків, які дає Україна. Окремо він говорив про перспективу «війни роботів» і необхідність політики, що стимулює роботизацію та розвиток штучного інтелекту з огляду на нестачу людського ресурсу.
