Як втримати і повернути людей: на конференції We Build Ukraine окреслили перспективи ринку праці і майбутнє людського капіталу в Україні

Без стратегічного розуміння як працювати з людським капіталом неможливо говорити про зростання економіки. Зокрема, це питання не тільки кількості працездатного населення, а й про мотивації до праці, готовності змінювати професію, рівень зарплат, продуктивність і сучасні навички. Ситуація ускладнюється тим, що навіть за оптимістичними прогнозами кількість робочої сили в Україні може скоротитися на 20% до 2040 року.

Про те, як це вплине на темпи відбудови, що може стимулювати людей залишатися в країні й якою є структура ринку праці, говорили учасники секторальної конференції “Кадри вирішують: нова архітектура економіки відновлення”, організованої аналітичним центром We Build Ukraine. Захід був присвячений людському капіталу як ключовому ресурсу для відновлення і розвитку. У фокусі - виклики, пов’язані з трудовою міграцією, сірим ринком праці, освітою і співпрацею бізнесу з державою.

Економіка не виросте без людей 

Голова Наглядової ради аналітичного центру We Build Ukraine Олександр Кубраков нагадав, що людський капітал визначений одним із чотирьох ключових драйверів економічного зростання у спільній стратегії, розробленій We Build Ukraine разом з Boston Consulting Group. Ці драйвери - так звані бізнес-енеблери, без яких навіть найперспективніші галузі не зможуть масштабуватись.

“Ми втратили людей, частину територій та виробництв. Але водночас ми маємо можливість експортувати наші товари на нові ринки, міжнародні компанії після виходу з росії стали розглядати Україну для роботи. Все це потрібно було переосмислити і усвідомити, що зʼявились greenfield-галузі, куди інвестори можуть заходити “з нуля”, - зауважив Кубраков.

Він додав, ключову роль для конкуренції за людей відіграють безпека і гідні зарплати. За його словами, є приклади, коли навіть після релокації до ЄС у 2014 році українські спеціалісти масово повертались. 

“Виявилось, що протягом 2-4 років повернулася переважна більшість людей, наприклад в IT-секторі. Спробували пожити і вирішили повернутися. Одна з причин - від переїзду не змінився рівень їх зарплат, але вартість життя в новій країні виявилася вищою», - пояснив Кубраков.

Ще один приклад - будівельна й металургійна галузі. Коли з боку держави почалася активна комунікація з бізнесом щодо необхідності збільшення середніх зарплат, відтік працівників скорочувався до 2022 року.

«Ми наполегливо працювали з бізнесом і просили суттєво підвищувати мінімальну зарплату в галузі. Як наслідок, поступово у будівництві зарплата зросла з 9 до 25 тисяч гривень, у металургії - майже до 1 тисяча євро. І це реально спрацювало - люди почали повертатися. Отже, якщо є безпека і гідна оплата - люди повернуться.

Відповідно ми побачимо і зростання економіки», - підсумував Кубраков.

Кожна пʼята людина - втрата для економіки

Ласло Юхаш, керуючий директор Boston Consulting Group у Центральній і Східній Європі, звернув увагу на серйозну демографічну загрозу. За його словами, Україна ще до війни мала негативну динаміку населення, але війна її катастрофічно поглибила.

«Ми прогнозуємо, що кількість робочої сили зменшиться на 20% до 2040 року.

Особливо болісно - це відтік молоді віком 20–30 років. Це люди, які мають найвищу економічну активність», - сказав Юхаш.

Крім скорочення обсягу робочої сили, він вказав на інші критичні проблеми: масштабну нелегальну зайнятість і «сіру» економіку. За його словами, ці фактори не лише скорочують податкову базу, а й знижують ефективність державної політики.

Юхаш також зазначив, що бажання України вступити до ЄС автоматично підвищує ризики міграції - як це було в інших країнах на етапі інтеграції. Тож треба вже зараз формувати стратегію людського капіталу не лише для відновлення, а й для довгострокового економічного розвитку.

«Є три ключові чинники: обсяг робочої сили, її якість і продуктивність. Продуктивність, у свою чергу, залежить від якості життя і зарплат. Саме тут Україна має шанс зробити стрибок - особливо в галузях технологій, де наш розрив з ЄС не такий глибокий», - додав Юхаш.

При цьому він підкреслив: попри всі проблеми, рівень освіти в Україні залишається високим і цілком конкурує з європейським.

Безробітні не хочуть повний день і не готові вчитись

Олена Колеснікова, голова галузевої ради Федерації металургів України, представила результати найбільш масштабного дослідження ринку праці, яке провели протягом останніх двох років. Опитування охопило понад 55 тисяч компаній і 69 тисяч безробітних.

«Ми поставили собі питання: чому в країні багато безробітних, а бізнес каже, що людей не вистачає? І зʼясували - справа не лише у вакансіях, а в нерозумінні, що саме заважає їм зустрітися, - пояснила вона.

Серед головних розривів:

• Лише 56% безробітних готові працювати повний день, тоді як 94% роботодавців цього вимагають;

• 80% безробітних хочуть зарплату менше 20 тис грн, хоча середня зарплата ринку вища;

• Тільки 23% безробітних готові до навчання, а третина взагалі не хоче змінювати професію.

«Ми виявили, що лише половина розглядає можливість перекваліфікації. Люди кажуть: це довго, складно, не дає гарантій. Але без навчання - ніяк», - зазначила Колеснікова.

При цьому 35% роботодавців заявили, що готові підвищувати зарплати, а 32% планують наймати нових працівників - очікується запит на загалом більше ніж 100 тис працівників. Найбільший попит - у сферах водопостачання, енергетики, охорони здоров’я, освіти й агросектору. Серед дефіцитних спеціальностей - водії, зварювальники, слюсарі, швачки, трактористи.

«Найбільша проблема - не тільки дефіцит кадрів, а й зниження мотивації до праці. Це виклик, з яким мають працювати і держава, і бізнес, і освітні заклади», - підсумувала вона.