Вітер проти бар'єрів: що стримує розвиток вітроенергетики в Україні
- office65275
- 28 трав.
- Читати 5 хв
За прогнозами BCG частка зеленої енергетики в Україні зросте до 28% у 2040 році - вітроелектростанції матимуть всі шанси скласти третину енергозабезпечення поряд з сонячною енергією і біопаливом. Однак для цього ринку разом з державою слід подолати низку системних викликів.
Про що говорили учасники секторальної конференції «Зелена енергетика для відбудови», організованої аналітичним центром We Build Ukraine у партнерстві з Ukraine Facility Platform.
Нові проєкти та інфраструктурна мапа галузі
За словами голови Правління Української вітроенергетичноі асоціації Андрія Конеченкова, протягом війни в Україні було частково побудовано 4 вітроелектростанції - Тилігульська вітероелектростанція у Миколаївській області, Дністровська вітроелектростанція в Одеській області, Сколівська вітростанція (ЕкоОптима) у Львівській області, а також відбулася релокація заводу Friendly Wind Technology з Краматорська на Закарпаття.

“Уже зараз будується щонайменше сім нових вітроелектростанцій, серед яких друга черга Тилігульської ВЕС - найбільший проєкт не лише за час повномасштабного вторгнення, але й у Європі загалом. Такі приклади формують нову інфраструктурну мапу галузі. Наразі вітровій енергетиці в роботі на різних етапах реалізації проєкти сумарною потужністю понад 4 ГВт. Водночас системні бар’єри залишаються надто серйозними, щоб забезпечити більш значне масштабування сектору”, - зауважив він.
Ключовий розрив, на його думку, між ринковою готовністю та державною політикою - приватні компанії бачать реальний потенціал розвитку, тоді як державні стратегії відстають від темпів і потреб ринку. Попри наявність десятків готових проєктів, більшість із них заморожені через нерозв’язані питання аукціонів, боргів по «зеленому тарифу» та відсутність довгострокових офтейкерів.
Відсутність офтейку - головна перепона
Саме дефіцит офтейку - гарантованого викупу електроенергії, називається критичною перепоною усіма без винятку учасниками ринку. Без можливості укладати довгострокові контракти проєкти не мають достатнього рівню прибутковості (bankability), а отже, не отримують фінансування. За словами керівника напрямку з регуляторних питань ВДЕ ДТЕК Ігоря Ретівова, навіть за наявності інституційного прогресу - запуску прайскепів і лібералізації ринку, фінансування неможливе без офтейків.

“Фактично немає споживачів, які готові у волатильному ринку укласти довгий контракт на великий обсяг. Культура в Європі, це якраз закладання довгих офтейків. У цьому напрямку є рух, але потрібно вирішити системно це питання, для того, щоб запустити глобальне фінансування проєктів”, - зауважив Ретівов.
З важливістю офтейків погоджується керівник департаменту відновлюваної енергетики ОККО Олекса Коненко. Він зазначив, що і опціони на квоти, і механізм підтримки по фонду гарантування мінімальної ціни – дієві механізми.

“Комерційні організації на сьогодні, на жаль, не сприймають ринкову ціну і ринковий механізм як достатню гарантію офтейку”, - пояснив він.
Зелені проєкти ОККО створювались виключно під ринок. Нині компанія будує першу ВЕС на майже 150 МВт на Волині. Максимум до початку першого кварталу наступного року всі 25 вітротурбін будуть інстальовані. У процесі підготовка до будівництва другої ВЕС, теж на Волині, дещо потужнішої - на 190 МВт.
На думку Ретівова, частково вирішити цю проблему міг би допомогти запуск зелених аукціонів. Наразі щодо них знайшли певний компроміс, що надасть можливість гарантувати банкам повернення їх коштів при тому, що додаткових витрат на Гарантованого покупця, скоріше за все не буде.
За словами Ретівова, дві асоціації - Українська Вітрова асоціація і Європейсько-Українське енергетичне агентство, працюють щодо створення фонду гарантування мінімальної ціни.
Ретівов додав, що попри війну в компанії продовжується розвиток цього напрямку - зокрема, добудовується друга чергу Тилігульської вітростанції. Це майже 400 МВт, а наприкінці 2026 року буде 500 МВт. Крім цього, планується будувати Полтавську вітрову електростанцію на 650 МВт і вже процесі в будівництво систем зберігання енергії на 200 МВт.
Водночас голова Київського офісу Секретаріату Енергетичного співтовариства Олексій Оржель вважає, що спроби створити фонд гарантованої ціни не замінюють системної роботи над ринковими умовами. Альтернатива - механізми, які покриватимуть військові, політичні та технічні ризики й дозволять запускати прозорі, контрольовані інструменти компенсації втрат.

“Ідея, в тому, щоб створити відповідний рахунок, який як парасолька, захищатиме обʼєкти в разі руйнування або в разі необхідності швидкої добудови. Ми верифікуємо інформацію, після цього відпускаємо гроші на відновлення обладнання”, - пояснив він.
Податкові бар’єри: ПДВ на вітротурбіни
Учасники також переконані, що нині для ринку лишається невирішеною проблема сплати ПДВ при імпорті вітротурбін. Андрій Конеченков зауважив - їх потрібно звільнити від оподаткування.
“Сонце звільнено, біомаса звільнена, гідра звільнена, когенераційні установки звільнені, а вітер – заблоковано. Тобто сьогодні Міністерство фінансів вважає, що держава втратить великі гроші на податки, хоча всі знають, що ПДВ повертається”, - підкреслює він.
З цим погодився і Коненко. За його словами, вітротурбіни - достатньо комплексний об'єкт, який ніхто не імпортує окремими деталями, а тільки як комплексний об'єкт, відповідно, під одним кодом УКТЗ.
“Як наслідок, не всі ініціативи стосовно відміни цього ПДВ, ефективні. Сьогодні ми заплатили ПДВ, але, звичайно, ми майже одразу подаємо на відшкодування. Але це час, а у нас потреби в інвестиціях, і фактично, витрачання часу на повернення цього ПДВ, який би мав бути продуктивно витрачений, безпосередньо на реалізацію проєкту”, - наголошує він.
Страхування воєнних і політичних ризиків
Учасники ринку наголошують на ще одній проблемі, яка гальмує ринок - страхування воєнних і політичних ризиків. За словами Ігоря Ретівова, Друге питання, через фактор війни інвестору дуже складно прийняти рішення, повірити, що компанія, яка будує проєкт ВДЕ, зможе повернути кошти. І йдеться при цьому не тільки страхування інвестицій, це і страхування людей, будмайданчика, і все, що стосується процесу будівництва.
З цим погоджується Коненко, який зазначає, що за відсутності такого страхування, компанія не відбудує обʼєкт за власні кошти. Це потрібно робити, залучаючи іноземне фінансування, яке вимагає дієвого механізму страхування політичних ризиків.
Corporate PPA і інтеграція з європейським енергоринком
Одним із конструктивних рішень може стати запровадження корпоративних довгострокових контрактів (corporate PPA), про які говорить партнер EY Борис Лобовик. За його словами, українське законодавство вже дозволяє укладення таких договорів, а наприкінці 2024 року з’явилися перші практичні кейси. Однак щоб перетворити їх на робочий інструмент для широкого ринку, потрібна просвітницька кампанія, шаблони договорів і залучення потужних споживачів, здатних стати офтейкерами.

Проблемним залишається і підключення до мереж. Комерційні компанії пропонують дозволити приватним замовникам проводити тендери та самостійно закуповувати обладнання під контролем регулятора. Це дозволило б уникнути зайвої бюрократії та пришвидшити реалізацію проєктів, особливо в умовах вразливості інфраструктури.
На цьому фоні окрему роль починає відігравати внутрішнє виробництво. Як свідчить приклад Friendly Wind Technology, релокація заводу з Краматорська на Закарпаття дозволила не лише зберегти виробництво, а й модернізувати його: вже сьогодні підприємство випускає турбіни потужністю 4,8 МВт, а нова лінія - на 5,2 МВт. План на найближчі роки - вийти на обсяг 100 вітроенергетичних установок на рік.
Водночас стратегічним кроком експерти називають енергетичну інтеграцію з ЄС. Якщо до першого кварталу 2027 року вдасться здійснити об’єднання ринків, українські ВЕС отримають доступ до ліквідного європейського споживача, і вартість таких проєктів для інвесторів суттєво зросте. Але це вимагає не лише технічної синхронізації, а й реформування регуляторного середовища відповідно до принципів ЄС.
За словами Олексія Оржеля, якщо Україна дійсно хоче залучити приватний капітал, потрібно, зокрема, об'єднання ринку, щоб стати повноцінним учасником європейського ринку. З цим погоджується і Ігор Ретівов. На його думку, сподівання, що Market Coupling скоро відбудеться, є.